Твірна
Твірна – Основи Людяного
“Хто і що є я?”, “Коли, чому і як я є Людина, Суспільство…?”, “Яка моя природа і нащо?”, ”Чому й для чого ми існуємо, в чому зміст і сенс буття і життя, …такого?”, “Що тут правильно, що тут правда?”, “Чи правильно те що я кою і що, взагалі – є я?” – ці питання не з простих, як і чинники та умови в яких вони формуються та опрацьовуються. Ці питання досить вагомі, як для конкретної особи, що їх переживає, так і для мас в яких чиниться їх опрацювання та інколи наділення їх рішеннями, що практикуються досить довго. Ці питання є одними з найбільш складних у відповіді та відповідності дійсності й уявленням, настроям і досвіду, як кожної людини так і їх груп. І, до речі, більшість змістовних, цільових та зацікавлених в певних інтересах суспільних груп осіб що шукали відповіді – сформовані на основі прийняття й застосування певних типів відповідей на ці питання, їх конкретики і глибини рішень, що порушує хід кожного життя та досить часто має історичний вплив, особливо в новаторських революційних рішеннях.
Дані питання несуть в собі додаткову проблему, де формування і опрацювання критично важливих відповідей і рішень чинить незворотній вплив на людину і її поведінку, по мірі того, наскільки високою є кричущість та актуальність. Далеко за прикладом не підемо, де релігійне підоплювання (подоплёка) – змушує критично налаштовано особу вірити в різну нісенітницю, що оперує авторитетом, оманою, експлуатацією і страхом. З результатами хибних релігійних трактувань, образів та налаштувань ми живемо і боремось десятки тисячоліть, адже розум більшості осіб лежить в межах типового трієчника, інтелекту, досвіду й аналітики якого недостатньо для критики і протидії брехні.
Кожна розумна і висока відповідь на кожне вагоме і цінне питання, кожне правдиве рішення – базується на низці опорного вмісту, досвіду й уявлень, вчинків та наслідків справедливих для певної точки і системи відліку, праці освоєння й практики, яка змінює значимість особистості, всередині і зовні та стає фундаментом світового руху.
Є питання та рішення, на які не можливо відповісти просто, є питання та рішення до яких не можливо застосувати ідеали, і є питання та рішення, що тривають до кінця життя, та ті, які не можливо прийняти чи звикнути до них досить довго. Кожне життя, кожна особа, кожний інтелект та душа, що існують у відмінностях – завжди матимуть певну, властиву лише їм точку зору, власний окіл подій і виражень, власну розбіжність та відмінність, що в чинних умовах – будуть носіями певної первинно покладеної значимості, волі й обмежень щодо взаємодії та ідентики (закладені в форми, функції, формальності, формули…), тож при статичному сталому ході подій, кожне життя має ту долю, яку обумовлює їх творіння, їх природи, тобто встановлюються певні межі, певні множини того що було, є і буде та певні грані, які в такому ході подій ніколи не вдасться подолати, через долю, через природу, через волю. Звісно розуміючи це – виникає питання, щодо сенсу такого існування – “життя”, приреченості, обмеженості, утиску волі й свобод, мислення й здатностей на що з ходом опрацювання все ж можна віднайти влучну і максимально правдиву й вірну відповідь – “Ми так і нині, такими й на те є – є лише значимістю природи, яка серед множин значимого має рівноправне і рівноцінне існування та чинить його через нас. Саме так, з нами і нашим, такими і тоді, коїться інша і інші значимості, де ми впливаючи одне на одне чинимо такий світ і таке життя, яке має право на існування, рівноцінне, рівноправне для природи, розуму, душі з іншими подібними і всі наші труднощі – ціна яку ми сплачуємо аби існувало все те, що ми мали, маємо і матимемо зараз і що залежить від нас і від чого залежимо ми”. Тож, яким би не було по сутності, настрою, досвіду і вчинках освоєння цього в множині контекстів – важливим є кожне життя, кожна доля, кожна значимість, кожна властивість цього життя. Дана відповідь далась не швидко і не в такій простій формі, бо на рішення, яке б відповідало дійсності і уявленню та досвіду – пішло більше 5 років міркувань і пережитків, які кидали в крайнощі. Але тут же, запозичивши здогад і налаштування однієї людини – вийшло сформувати декілька нормалей множини того в яких взагалі перебуває світобудова: ніщо, щось, все можливе, решта (неможливе) і невідоме (забуття). Де бути нам – наше рішення і воля.
Ми можемо досить довго обмірковувати й розбиратись в тому якими є світ і ми, але головним по суті, що буде завжди даватись в знаки – природна залежність і воля, вираження унікальності значимості чогось/когось та покладеність світобудови.
Є ідеали, а є їх протилежність – одіози і ми маючи можливість значити та впливати на решту значимого, за спільної праці маємо невеликі шанси і можливості до опору лиху, яке ми вирізняємо судячи і діячи про щось. Майже все, що ми маємо нині – впирається в обмеження: форму, функцій, формул та формальностей природи, які в певному сенсі і уособлюють грані ідеального для природи, втім навіть тут має місце винятковість значимості, навіть якщо мова йде про всю світобудову і значить завжди є шанс змін від досвіду і впливу.
В наш час нам відомо про ідеологію світобудови на основі протяжностей та мір про які свого часу висловився Бенедикт Спіноза і серед доступного та відомого нині вирізняються: математика, логіка, інформація. Ці протяжності та міри є ідеалізованими, та ніби достатньо вивченими й доступними, втім природний хід подій, різносторонність взаємодії та застосування – стали засновками сумнівів і творчості які змінюють все.
В наш час ми точно можемо визначити і за потреби дослідити та опрацювати основні масові категорії того в чому проявляється людина, людське життя, суспільство та відбувається рух вищих проявів людяності. Втім більш глибоке трактування, спроби виділити щось головне і різноманітне, будуть в чомусь марною грою на публіку, адже кожна самостійна і самодостатня особистість сама в силах осилити складові основ та ключових компонентів наповнення світу для самостійного руху, розвитку і ствердження.
Багато що в нашому світі є мінливим та оманливим по природі, тому здатність самостійного прийняття, критики, протидії й довершення – покладемо на зацікавлених.
Умовно ми структуризували головні категорії притаманного людині в такі парні групи:
– Віто–Валеологічна;
– Інтелектуально–емпірична;
– Сердечно–Емпатична;
– Духовно–Вольова;
– Суспільно–Господарча;
– Кібер–Семантична (Фактор–Природнича);
– Трудо–Артефактна (Технологічно–Артефактна);
– Побутово–Сімейна;
– Комунікативно–Культурна;
– Симбіотично–Інтегральна;
– Ідентико–Інтерпритаційна;
– Кооперативно–Виконавча;
– Ладо–Судова;
– Організаційно–Адміністративна;
Ми переконані що 99,99% осіб протягом 99,99% часу перебувають в цьому і це діють. Про те, що в конкретному випадку маємо на увазі ми в цих категоріях ви довідаєтесь дещо пізніше.
Твірна – єдність опрацювання існування покладена на покращення буття і взаємодії людини, природи, суспільства. Далі ми вибудовуємо свою діяльність – Твірну, інтегруючи та взаємодіючи з усім спектром головних категорій, розвиваючи і урізноманітнюючи їх. Як існує і геометричний приклад твірної, яка опираючись на набір примітивів та законів побудови геометричних тіл – перетворює їх з 1-о чи 2-о вимірних в 3-и вимірні і більше; так існує і певний набор примітивів що дозволяє вибудувати відносно нові і неочікувані для первинних умов значимості. Людина, істота жива та розумна – від народження має невеличкий набір примітивів, які протягом життя перетворюють її зі звіра в істоту Богоподібну, але це не означає кінцеву мету і сенс існування, оскільки Людяність проявляється постійно у мінливостях і сталих ознаках світобудови.
Стосовно суті та змісту життя ми певні що через власний досвід, настрої і особливості осіб, їх життя, оточення та подій – кожний розум в силах самостійно обирати, модифікувати та досягати покладених в собі цілей, інтересів, виражень і тождеств які будуть правдиві саме для цієї особи, розуму, життя. По суті множина всіх цих явлень та подій буде своєрідною грою з наслідування комбінацій між компонентами-значимостями, їх організацією та зв’язками, шо наближатиме повноту можливого і все заради того що значимо.
Оперуючи терміном “значимо” і “значимість” – ми первинно сприймаємо це як певну складову, компонент, конструкційну одиницю, втім максимум теж відповідає даному уявленню. Значимість – дещо прикладе, опосередковане або безпосереднє, дещо, деяк, чомусь… – на межах чи в межах буття… Ми так використовуємо це слово оскільки воно відповідає інтеграції про основи відомого природничого походження нас, межуючи і з математикою, і з логікою, і з інформацією та звісно природничими відомими і досяжними формами, формулами, функціями, формальностями та дозволяє передвизначити одіози.
Відмітимо також те, що в освоєнні, практиці та розвитку певних образів світогляду, світомислення та світодії – первинно лежить інтелектуально–процесуальна зайнятість, яку точно можна описати терміном – Філософія. Тож для руху людини і людства вперед, розвитку життя, урізноманітнення та еволюції світу ми маємо засновок і силу певних дій та втілення потрібних костей через філософську роботу, практику, її співставлення з реаліями.
Повертаючись до питань, поверхнево для тих, хто знаходиться на рівні трієчника…:
“Хто і що є я?” – рішення і відповідь цього складна втім ви завжди значимі. Ви завжди є певною єдністю значимості, організації та зав’язків які здійснюють певні традиції природи.
“Коли, чому і як я є Людина, Суспільство…?” – коли мінімум ви є собою і маєте вище краще притаманне людині про яку інші скажуть що ви Людяні. Може не завжди добрі чи погані, маєте власні грішки чи вади, уявлення та вчинки, але Людяні і ваша Людяність приємна, але не до межи гедонізму, цинізму чи лицемірства і прилюбодіянь.
“Яка моя природа і нащо?” – вона може бути різною, але в вас, мабуть, завжди діятиме набір-множина певних мінімальних значимостей, які і є ваша душа, її ядро. Може у вас будуть проблеми і кризи де ви не знаходитиме собі місця після, а може навпаки – така душа. Ви є, отже ви значимі, отже в чомусь відмінні, отже вас пам’ятає Всесвіт, завжди в межах буття і вічного і це так що ви дійсно значимі.
”Чому й для чого ми існуємо, в чому зміст і сенс буття і життя, …такого?” – … це завжди різні рішення, процеси, наслідки, але спробуйте піти в цьому питання від протилежного – “Якби завжди існувало зло/лихо чи омана чи негатив, насилля чи примус… – замість нас? Чому?” – може ви існуєте на краще, та кращі зміни і на кращі значимості… і не раз. Можливо саме ви є засновком тих майбутніх поколінь і нащадків що змінять на краще. Не слід прив’язуватись до чогось як до абсолютного і сталого, втім це може повторитись, і коли повториться все що почалось й минало саме так – чи не хотіли б ви це змінити, вдосконалити, вплинути на те, щоб щось було, а чогось, навпаки – ні?
“Що тут правильно, що тут правда?”, “Чи правильно те що я кою і що, взагалі – є я?” – тут ніколи не буде відповіді яка 100% буде істиною, через мінливість світу і природи, адже завжди є гра змісту, сенсу, їх редуктив та комбінації…, та й значимості досить мінливі…
Автор
Сущик Максим Михайлович 2024-06-25