Societary Realism/Суспільний Реалізм v1.0

UA: Суспільний Реалізм := дієва сукупність поглядів, інтересів, уявлень та учень про реальність, як споріднений з вищими проявами об’єкт на який розумні і живі істоти можуть чинити вплив, зміни, спрямовані на розвиток, вдосконалення, прогрес та урізноманітнення життя і буття, долання меж, піднесення… в ході яких наближається і утримується все, всяк, скрізь для відновлення всього з того що є, протидії негативу і омані

Суспільний Реалізм – це суспільство (сукупність відносин, наповнення та норм поведінки між особами) засноване на інтерактивному динамічному і прогресуючому вченні, уявленнях і практиці щодо феноменів та аномалій реалій світу, особистості та суспільства, які базуються на особливостях та динаміці трансформації факту існування і реальності осіб, їх груп та мас, базисі їх співіснування та ходу подій, фундаментальних основах природи й буття, враховуючи множину ідеалів та одіозів світу, суспільства й особистості.
Різноманіття світу виражає цінність кожної значимості, що потребує для цього, як ладу, так і безладу в певній мірі – за для досягнення всього і саме тоді, коли є все – може йти мова про повноцінність, рівнозначність, чесність, кращі якості. Головна ідея суспільного реалізму – “Все – має свою цінність і значимість”. Суспільний реалізм має кінцеву ціль в ході відомого життя – комплексне досягнення всіх режимів світобудови і прояву особистості та суспільства: нічого, будь-що, все, решта та невідоме; а це – досить сильно абстрагує і апелює до меж знань і вмінь кожної особистості та цивілізації.
Суспільний реалізм заснований на багатозначимості та інтуїтивності трактування, в ході якого кожна особа, їх групи та маси – будуть надавати відмінні правдиві точки зору протягом життя в різних умовах, обставинах, процесах і їх результатах, втім всі вони матимуть спільне – розвиток варіації і наближення до меж всього і решти, отже у всіх схожих світах, навіть при обширній віддалі в континуумі – можна прокласти спільний маршрут заснований на нотах реалізму та наявності суспільних відносин, консолідувати групу варіацій в спільній і універсальній меті єдності – досягнені всього і решти. В конкретиці нашого космосу і природи – мала виразність різноманіття і основ – формує засновок розбудови та “пост апокаліптичного відновлення” всього можливого різноманіття, зближення з іншими світами, пошук та використання методів виразності й впливу спрямованих на вищий позитивний розвиток і перебіг життя осіб, істот розумних, суспільства, інтелекту та життя загалом. В простішій формі викладу, сенсом і змістом життя людини і людства є: світомислення, світодія, еволюція світу спрямовані на розкриття потенціалу і досягнення нині неможливого.
Суспільний реалізм позитивно ставиться до наявності індивідуального та відмінності між людьми, втім не всі відмінності є тим кращим, доброякісним і позитивним, що спричиняє конфронтацію і дисонанс криз та проблем, обмеження і утиски, порушує прийнятну й очікувану поведінку та формує дії й їх результати що несуть лихо, біди, негаразди та позбавляють благ, достатку, добробуту чи якостей життя.
Суспільний Реалізм – це правдива конкретика поглядів, дій, факторів, процесів в певний проміжок часу, в певному місці, за певних умов і причин, при певних процесах і виконавчій базі (природі), які опираючись самі на себе – прокладають шлях в майбутнє, розкриваючи потенціал природи, а отже визнають комплексну залежність зв’язків, форм і функцій організації, орієнтовних значимостей, які в поєднанні і формують буття, життя, особистість, суспільство, цінності, інтереси та цілі.
Було б не погано притримуватись інтуїтивних ідей свободи і волі, як мислення так і поведінки, вчинків, праці, творчості, втім суспільний реалізм враховуючи “не ідеальність” та недосконалість реальності оперує поняттями світомислення і світодії особистості й суспільства, степеню свободи замість свободи, покладених волюнтаризму, інтерволі та довільних фальшхаотичних зв’язків серед встановленого ладу, які розпочались і підтримуються невідомо скільки часу і невідомо до чого прямують. В основу суспільного реалізму покладено правдивий природничий і процесуальний факт перевтілення і спряження буття та імовірнісне-вірогідний погляд на фактичне існуюче, як предметне так і інформаційне утворення, те з чим ми маємо справу. Суспільний реалізм опираючись на дослідження середовища, дозвід, єдність світів істот – враховує постійне наростання невизначеності – ентропію, втім це вважається певною формою ладу що наближається до того безладу, який не містить природи чи чогось відомого – невідомого, як і решти від всього, де не можливо диктувати волю, силу, вплив, тобто – типово бути на щось опираючись чи якось діючи.
Суспільний реалізм оперує прийомами, способами та технологіями наділення життя та осіб, суспільства і цивілізацій – певними значимостями, опрацюванням їх ходу, тобто цінностями, якостями, новизною заради покращень, яка трансформує суспільство і середовище до іншої якості і кількості, втім даний процес вважаються обмеженим нормальними режимами світобудови. Загально–Істино, замість правдивого – ми можемо говорити і діяти коли відбудеться все і решта, невідоме; саме на основі досвіду та інтерактиву від цього ми можемо спинитись на кращих варіантах, але комбінаторика скаже що краще, як і гірше – все.
Суспільний Реалізм – Рівень розвитку осіб, суспільства і супутніх процесів та явищ, як сукупність самостійних і самодостатніх, унітарних і відвертих, незалежних і вільних, відкритих у взаємодії до розумі і інтелекту, людства і життя, об’єктів та предметів, об’єктів і суб’єктів існування, розвитку та змін, безстрашних істотних та істино/правдо-орієнтовних уявлень, відносин, дій, зайнятості, їх процесів та здобутків… серед різноманіття зразкових випадків, ситуацій, обставин, факторів і крайнощів спряжень світу, що за рахунок властивих процесів, функцій, форм і формул – здійснюють суспільно прийнятні і індивідуально-особові інтереси наближаючи, досягаючи, утримуючи чи поширюючи і примножуючи, підтримуючи прогрес та еволюцію спрямовану на все, або групу проявів нормалей буття: нігіл, щось, все, решту, невідоме. Дане тлумачення та поведінка також можуть розвиватись і змінюватись в ході природного ходу подій, від чого доступне приватне нативне, когнітивне, інтуїтивне, ідеалістичне, емпіричне або творче трактування, розуміння і прояв цього з дотриманням реальної і невдаваної поведінки, ролі.
Суспільний Реалізм – це такий вид організації відносин в яких існують та розвивається сильні реалії, наприклад – природний та штучний інтелект й відповідна взаємодія з акцентом на правдиву опору життя. Суспільний Реалізм – має низку ініційованих, досліджених, прокламованих, загально-усвідомлених опорних множин існування та розвитку інформаційних та матеріальних, енергетичних та релятивіських форм життя, як і можливість виходу за межі прийнятного раніше, в ході освоєння та вдосконалення існування, природної еволюції та дотримання революційних міжособових змін мирним шляхом. У такому суспільстві ідея є цінністю що пов’язує духовно-інформаційні інтереси й виміри з прикладним матеріальним втіленням, як щаблем постійного руху і змін на краще в прояві буття, за яким стоїть певна множинна інших зразків життя. Суспільний реалізм потрібний для досягнення і подолання всього можливого і решти – “самовідновлення після кінця світу”, що передувало нашій появі. Ми можемо відновити певну множину форм і умов життя, а вони ще певну множину і т.д. і так доти, доки не освоїмо нескінченне, усі значимості, усі організації, усі зв’язки – це основа вершини еволюції у відомому.
Основними рисами суспільного реалізму є:
– Досягнення і утримання всього, решти і невідомого – визнано і усвідомлено більшістю як вище добро;
– Вища воля і степінь свободи – це наявність всього, решти та невідомого з можливістю одночасного переходу в будь-якій мірі з однієї множини в іншу, в будь-якій мірі, формі, формулі, тощо, без обмежень;
– Традиційне продовження невизначеного примусу до існування, життя, їх суті і змісту;
– Націленість на досягнення нормальних режимів світобудови;
– Всезадачність;
– Наявність опорного природного базису, стандарту, певного стартового ладу/безладу;
– Природна рівноправність, рівноцінність, комбінація і випадок всіх значимостей без винятку;
– Можливість застосування всіх форм ладу і безладу;
– Врахування ідеального і одіозного в бутті, існуванні, дійсності та по-за їх межами;
– Інтерактивність існування, взаємовплив, “керування керуючою силою”;
– Мінімальною фундаментальною опорною частинкою є ЗОЗ – Значимість–Організатор–Зв’язок;
– Комплексність само-впорядкованого “Воля-Креація-Смерть”;
– Врахування генераторики, комбінаторики, проектного ходу розвитку життя і світу за схожих умов;
– Наявність світосприйняття, світомислення, світодії та розвитку і вдосконалення світу на їх основі;
– Відсутність страху;
– Кожна особа є собою без ризику нав’язування сторонніх ідей і використання для користі когось чи чогось іншого. Враховуються нюанси і тонкощі внутрішнього світу осіб і суспільства, історичні перипетії, фактори і чинники середовища;
– Індивідуально–особова цінність, виразність, значимість;
– Приділяється висока увага Інтелекту, його розкриттю, прояву, зростанню, сумісних можливостей і здатностей – як основному чиннику і гаранту власного і масового добробуту, достатку, спроможності, самостійності, свободи і волі, реальній відомій вищій значимості і прикладному зразку позитивно-прагматичних природних процесів і здобутків;
– Беззаперечна усвідомлена і опрактичнена дієва рівність в правах, обов’язках, можливостях, поінформованості, здатностях з акцентом на інтегральне узгоджуюче і гуртуюче та приватне творче дивергентне індивідуалізуюче, нестандартне, унікальне;
– Свобода мислення, слова, дій, змін, буття;
– Всеохоплююча загальна відповідальність та процесів на фізичному рівні;
– Первинна математико-логічна компетентність комунікації;
– Високо-розвинуті природні права та обов’язки;
– Вільне існування та протікання інформації, інформаційних відносин, інформаційних форм життя;
– Ідентика розумного та ціле-покладеного як живого;
– По-за догматична і без-стереотипна неупередженість поглядів та дій;
– Існування сильного інтелекту та духовності (природної і артефактної);
– Фактична практична раціональна і об’єктивна діяльність більшості;
– Між особові відносини є багатозадачними, поліпоточними і поліаспектними;
– Повна відповідальність за свідоме і спряжене з цим;
– Мова враховує бар’єри і комунікаційні здатності, здібності, особливості осіб і процесів;
– Прогресуюча множина різноманіття практичних Інформаційних Форм Життя;
– Культура єдності за спільним та методичним і індивідуалізації за нетиповим, творчим;
– Більша частина власності не є приватною чи одноособовою;
– Загальна Духовність є всеохоплюючою, шанобливою, опіковою, доброзичливою та заснованою на реалізмі з врахуванням і прийняттям одіозів і меж невідомого;
– Просвіта, Розвиток, Зростання, Перевтілення – протягом всього життя відповідно суспільним і індивідуальним особливостям й інтересам осіб і їх груп;
– Застосування загальних кращих і масово визнаних рішень типових проблем і потреб в певний час;
– Застосування індивідуальної орієнтації та підтримки світу особистості протягом всього життя;
– Висока усвідомленість, поінформованість, обдуманість (обмірковність), зваженість, модуляція, дослідження, вивчення, рефлексія, контроль важливих процесів та явищ для особи і суспільства;
– Вільне і відкрите господарювання і суміжні галузі існування й прояву, творчість, дозвілля, побут, розумова та фізична діяльність;
– Автономність та Унітарність ідей, ініціатив, процесів Глобалізації та етнічного збереження;
– Демілітаризація Цивільного і Мирного населення і територій;
– Ідейно–Дієва згуртованість мас за ініціативами та покликом, фахом та інтересами;
– Життєвий паритет існування видів і форм життя, їх симбіозу та системності;
– Наявність Загальних опорних стандартів орієнтації у світі і природі (Суспільний реалізм);
– По-за Божа орієнтація змісту життя в загальному аналітично–інтегральному випадку;
– Висока ступінь взаємності, відкритості, участі, відповідальності і зиску осіб у суспільстві;
– Наявність загального (життєвого) безособового майна, ресурсів, капіталу, сил, резервів, процесів, артефактів, цінності, праці;
– Формування та утримання сприятливого клімату, атмосфери, місцевості, процесів, явищ, заходів щодо розвитку і самореалізації осіб, їх груп і суспільства в напрямах розвитку, вдосконалення, примноження благ і добробуту, їх супроводу і підтримки протягом життя;
– Орієнтація індивідуального виміру на нетипове, унікальне, творче, гностичне;
– Інтерпретація вищих сил через натуральність світу, реальність, особову та суспільну волю, досвід, працю, фактичні і прикладні дії та знання;
– Наявність центрів та осередків гібридної підтримки осіб і суспільства;
– Задіяння та поширення інноваційних рішень, новизни, винаходів, відкриттів на правах вільного масового доступу та авторсько визначеного цільового використання й застосування зисків, переваг, виграшу, тощо;
– Визнання генеротропності, комбінування, редукції трансформації – провідними доступними аналогами креації, що піддаються автоматизації та єдності з ходом подій;
– Наявність вільного і все-доступного, мультимовного і оптимізованого банку технологій, ідей, ініціатив, творів та артефактів прикладної і теоретичної матеріальної, інформаційної і духовної праці, творчості, досвіду, знань;
– Наявність високого ступеня самоорганізованості й позитивної прикладної активності;
– Застосування Умовнісної Значимо-Організаційно–Зв’язної Концепції, замість Молекулярно–Кінетичної і Корпускулярно–Хвильової у пояснення найменших тонкощів світу і Відносності (Фізика);
– Високий рівень забезпечення джерелами і засобами інформування, комунікації, саморозвитку і самореалізації осіб і їх груп, суспільства і розумного життя;
– Дотримання енерго- та ресурсо-ефективності;
– Вірогідне безсмертне застосування образних трансформацій за існування;

Недоліки:
– Страждання не мають тривати вічно;
– Є істоти та особи якім буде краще подалі від реалій в колі фальші;
– Правда не означає що хід подій буде кращим, якіснішим, матиме місце добрий фінал;
– Природничі засади, просякнутість логікою, інтелектом – нівелює природну суть;
– Утримання всього, решти і невідомого – означає підтримку і зла також;