Про відносини, взаємини, стосунки

Тут висвітлюється актальна основоположна інформація щодо відносин між учасниками оранізації та суспільством, природою, особами

Чимало людей плутаються, вживаючи слова «відносини», «взаємини», «стосунки» та «зносини». Іноді виходять навіть дещо кумедні ситуації Як правильно застосовувати кожне з цих слів, пояснила філолог – Юлія Мороз.

ВІДНОСИНИ — це слово вживають щодо людей, суспільства, колективу. Вони можуть бути всілякі: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні…

ВЗАЄМИНИ – так кажуть, коли мають на увазі контакти та зв’язки між людьми. Це слово вживають лише у множині! Його використовують у виразах «особисті взаємини», «родинні взаємини», «взаємини між чоловіком і жінкою», «взаємини між дітьми», «добросусідські взаємини» тощо.

А от СТОСУНКИ – це вже особисті зв’язки між людьми.

– Рідше це слово використовують на позначення зв’язків між абстрактними поняттями, між державами, між різними організаціями: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з’ясування стосунків, – пояснила філологиня.

Відносини бувають: економічні, ринкові, політичні, суспільні, сімейні, міжнародні, дипломатичні.

Взаємини бувають: особисті, родині, статеві (чоловік і жінка), між дітьми і членами сім’ї.

Стосунки бувають: особисті, позашлюбні, з колегами, з’ясування стосунків, міждержавні.

Слово ЗНОСИНИ вживають досить рідко. Його використовують щодо стосунків між країнами. Крім того, мовознавці все одно радять використовувати слово «відносини».

– Словники пояснюють це слово як взаємні стосунки, спілкування і – розмовне – зв’язок між людьми на відстані за допомогою певних засобів, – каже Юлія Мороз.

Цікавим є те, що:

– Ставлення: зневажливе, до старших, до пацієнтів, недбале, до роботи…

– Відношення: синтаксичне, арифметичне, поверхонь, золоте…

Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело: https://radiotrek.rv.ua/news/riznicya-mizh-stosunkami-ta-vidnosinami-vzhivaiemo-slova-pravilno_288631.html

ВИДИ МІЖОСОБОВИХ ВІДНОСИН

Мета існування даної сторінки – декларація та ознайомлення з певними критеріями, видами та формами типових та інноваційних міжособових відносин, стосунків, взаємодії – направлених на визначені людяні й позитивно-суспільні цілі, задуми, ідеї в аспекті практичної реалізації процесів перебігу та прогресу чинності щодо становлення і тождества людини й суспільства в загальному розумінні. Тут ми пропонуємо форму утворення, дотримання й покращення нашого буття, як певне рішення вироблене традиціями та кібернетикою засад буття.

Загальні вступні відомості.
Для ознайомлення з загальними відомостями ви можете ознайомитись з літературою та джерелами що стосуються “Психології міжособових відносин”, “Цивільного права”, “Міжнародного права”. Ми виділимо основну опорну інформацію, що стимулювала нас до формотворення інновацій і прийняття певних традиційних досягнень сучасності при опорі решті.
За вікіпедією виділяють такі провідні види міжособових відносин:
– Дружні
– Сімейні
– Інтимні
– Соціальні
– Поліаморія
В інтернеті вказано, що за подіями – міжособові відносини поділяють на такі стадії й етапи:
– Приватне життя/стосунки;
– Навчання, освіта, виховання;
– Пропозиція;
– Розлучення;
– Весілля;
– Побачення;
– Догляд;
– Діяльність/зайнятість;
М. Обозов пропонує таку класифікацію близькості і впливу міжособистісних стосунків:
– знайомства
– приятелювання,
– товариські,
– дружні,
– любовні,
– подружні,
– родинні,
– деструктивні.

Інтро

Тему міжособових відносин та її спряження вивчають, розвивають і вдосконалюють, як в теорії так і практиці – досить тривалий час всі особи, тому стосовно неї можливо віднайти множину ідей, прикладів, книг, наукових і творчих робіт, відгалуджень і узагальнень, аспектів дивергенції, диференціації, синтезу та інтеграції, предметної та галузевої направленості й узагальнень. До того ж, все чим є сучасне суспільство і людина, як і критерії, якості і показники кількості прояву і впливу цього – є здобутком саме міжособових відносин: господарювання, побут, праця, культура, стосунки, уклад життя, комунікація… – все це підмножини міжособових відносин, схожі більше на код “Матриці”, який постійно процесує, прогресує, еволюціонує, трансформується, змінює оточення і багато в чому не є підвладним комусь окремо, втім має певні закономірності, спільні ознаки і критерії, якості, характеристики… виконавчі одиниці – з якими кожній людині доводиться співіснувати й в переважній більшості потрапляти під вплив цього.
В певному консенсусі критичного реалістичного раціонального і об’єктивного мислення – міжособові відносини несуть певні реальні негативні властивості під якими на людину, її природу – чиниться вплив, тиск, насилля на свідомість, відбувається нав’язування і обмеження її індивідуальності й волі, людину позбавляють творчої ідентики, креації, обмежують свободи і волі, позбавляють природної долі, натурального ходу подій та примусово, авторитарно формують з людини зручну особистість для решти. Втім в міжособових відносинах також криються певні психологічні, кібернетичні та семантичні засади колективного впливу людства на себе та оточення в ході якого формуються, забезпечуються і підтримується чинники існування техногенних і людяних артефактів, певний вищий позитив не досяжний одній особі впродовж життя: благо, розуміння крайнощів добра і зла, добродія, духовність, стандартизація опорних основ самовираження, самореалізація, сімейні цінності, емпатична стабільність й самодостатність, суспільної ідентики, совість…
Про все це можна досить довго розмірковувати, вивчати, обговорювати, типово практикувати, втім ми тут і зараз для того, щоб максимально якісно і ефективно позбутися негативного, надолужити втрачене і дістатись нової грані кращого, добрішого, благого, як у вимірі міжособових відносин так і якісного, покладеного в основи існування людини і суспільства – добра, добродії, піднесення духовності задля практичного досягнення кращого і ціннішого всього та решти.

Актуальність
Саме існування, буття, грані цього, єство і сутність, в залежності від особливостей вашого сприйняття, мислення, розуміння й прояву – містять і виражають – спектр крайнощів прийняття і відношення, від гарного чи нейтрального до негативного чи апатичного в житті, самого життя. В бутті, нашій природі та історії так заведено, так прийнято, що у всіх проявах, втіленнях, “вещественно” (речовинно) те, що буття, існування, явність, дійсність – не несе і не є, не було і не стане чимось добрим, кращим, людяним і тим паче духовним. Відоме існування засноване на русі у математичних виразах і їх перетвореннях, опорній типовій для математики – логіці, примітивах форм і їх атрибутів таким чином, що підкоряючись природі цього – у нас тут нема ні волі, ні свободи, ні іншої долі, як і ні іншого вибору ніж бути тут, так, тоді, там, тому й на те, що не інакше як є продиктовано природою і ця диктатура була за наших батьків, прабабусь і прадідів, вона ж чекає наших дітей і їх нащадків. В цьому буті – ми ні від чого не застраховані, але надзвичайно залежні, а те, що стосується негативу і на що не можемо вплинути, те первородне лихо приреченості на буття, яким є, яке несемо і яке примножуємо все життя ми –, це керує нами, вказує нам, нав’язує нам, змушує нас бути так і так чинити і є націлене на подовження самого себе, зла.
Тут нема духовності, нема людяності, а ні у задуму нашого буття, який би був добрий до всіх, ніс благо, а ні у послідовності і процесах. У цьому бутті ми – доглядачі за пеклом, маріонетки, ляльки, гравці, виконавці ролей в пеклі, матриці, записі… завідні апельсини. Все що нас гарантовано чекає від народження – смерть і фальшиве прокладання власної долі, орієнтованої на дотримання традицій, пам’яті, послідовності, цього ладу. Свідомо чи ні – ми прирікає наших дітей на цей негатив, на повторне переживання і підтримання лиха, злий фатум – страждання, насилля, каліцтво, засліплення, збочення, деградацію… може з цим треба покінчити?
… і де гарантія, що це не відбудеться з кимось ще десь, ще колись, ще як, коли ми все полишимо на довільність і випадковість долі.
Так чинили наші попередники – нічого не діючи, так чинитимемо і ми і наші нащадки.
До фактичного прикладу негативу, підтвердженою наукою віднесемо те, що:
– ми не можемо взяти нізвідки енергію, яка нас наповнює і на нас впливає; всі процеси є закономірними, послідовними – а отже всі наші думки, чуття, цілі, дії є і мають суто механічну й законодавчу диктаторську залежність від природи, від чого ми не здатні на щось інше окрім того, що діємо і як і якими є в певний час;
– спроба перевершити обмеження природи, досягти абсолютної дитячо-наївної волі і свободи, кращого, добрішого, позитивного, істинного тут, зараз, так – нічим добрим і душевним тут не увінчається, бо це покладено і задумано в нас. Єдиний шанс цього досягти – здійснити все, всяк, всюди і решту… це ніби відновлення знищеного світу після Апокаліпсису і чим це закінчиться – не відомо, але це матиме шлях страждань, зла, лиха.
– Тут нема людяності, тієї що розумна, сердечна, дитяча, працьовита і духовно відповідна.
– Якщо колись ми зможемо оволодіти природою, як інструментом втілення ідей, задумів та здійснимо все – чи це не вічне життя, вічне відмінювання, вічне страждання нас і дітей?
– Людяно, духовно, дитячо-сердечно, працьовито – не дати злу володіти, бути, значити.
– … а як же решта, після всього?
І на десерт. Впродовж останніх тисячоліть з історії держав, світу, суспільства ми якісно вирізняємо егоцентризм і ідіотизм який керував усіма і всім при історичних баталіях і не було тут місця дитячому, людяному позитиву, добру, щастю, лише користь, виграш, виправдання… его.
Існує думка, що після кожного значного обвалу світобудови – ми не тільки приречено повторюємо шлях розвитку, але й не маємо іншого вибору ніж бути тим злом, яке творить себе і стає причиною позитивіських еволюційних перевтілень. Можливо нам всім слід визнати те що відоме і доступне – це і є зло, невмируще, а отже не слід давати йому на поталу дітей, їх слід захистити і оберігати, навіть якщо їх тут і поки нема в живих.

Прев’ю
Історично відбувалось і складалось так, що для решти осіб, більшості – нема ніякого діла, окрім зиску, отримання користі чи виграшу, контролю когось окрім себе. Історична більшість людей не була і нині не є доброякісною, як і суспільство, яке вони сформували. Більшість сучасних осіб, різноманіття вікових категорій – егоцентричні, безвідповідальні, цинічні та ще +200..250 відомих негативних рис на кожну особу в мільярдах обличь.
В наш час, час економічних утисків більшості осіб – вони спраглі до наживи, знаходяться в стані постійної економічно–господарчої експлуатації, мало як і мало в чому формують досить незначні позитивні моменти, доброякісні артефакти, благо, добробут від чого зараз ми маємо значні психологічні, духовні, соціальні, біологічні, екологічні, техногенні проблеми і кризи.
В господарюванні сформувалась ситуація де користь та жадоба головують в низці відносин, через що за мінімального вкладу зусиль праці, коштів, ресурсів всі хочуть отримати в трилліарди більший виграш і бариш ніж попередники, тим самим наживившись на всіх, окрім себе, оскільки собі за мінімум коштів вони прагнуть отримати максимум користі, зручності, благ. Дане формулювання є справедливим для людей мізерної духовності і людяності і цьому нині вчать дітей, в дусі цього виховують майбутні покоління.
Міжособова взаємодія, під тиском капіталістичної доктрини і диктатури експлуатації людини, використання її впродовж життя – виховує аморальних виродків, збоченців, калік, деструктивні й егоцентричні якості в особистості зі значною ворожістю і протидією ознакам вищої людяності: розуму, сердечності, праці, духовності. Бидло у житті і владі формує бидло в школах, садках, вузах, яке родить людожерів природи кращого.

Стимул

Протягом певного часу у нас виникла низка задумів щодо форматування, формо-утворення, націлення та спеціалізації міжособових відносин покликаних якісно вплинути на суспільство та трансформувати його до новітнього рівня, реальних обставин і чинників, оптимістичних і позитивіських прагнень за-для розкриття потенціалу людини й суспільства в новітньому благодійному світлі світомислення та світодії.
Трошки пізніше ми виконаємо комплексну BigDATA- та проектну-аналітику, узагальнення, систематизацію та синтез новацій стосовно новаторських підходів і засад суспільних відносин, посилення їх комунікаційного, кібер-технологічного та семантичного генезису, генераторики, введення і закріплення нот індивідуалізму, смоідентики, а поки-що ось такі оцифровані нариси: