Недержавна організація (НДО)

Недержавна організація (НДО) або неурядова організація (НУО) (англ. non-governmental organization, скорочено NGO) є легальним суб’єктом правовідносин створеним для діяльності, що керується окремо від держави.
Неурядовими організаціями в Україні називаються громадські організації, громадські об’єднання, благодійні організації (благодійне товариство, благодійна установа, благодійний фонд), професійні спілки, їх об’єднання, об’єднання організацій роботодавців, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій, творчі спілки, їхні територіальні осередки.
Це може бути консолідований громадський рух, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих громадських організацій, що взаємодіють, які спрямовують енергію громадян на реалізацію соціально важливих ініціатив або творчу діяльність, і тим самим знижують соціальну напругу в суспільстві. Цей ефект має місце коли в демократичному суспільстві, по-перше, існує «критична маса» недержавних неприбуткових організацій здатних впливати на хід суспільних процесів і, по-друге, переважна більшість громадських організацій не є антагоністами, тобто, коли вони не тяжіють до взаємовиключних політичних, національних, або інших полюсів. Багато дослідників в даній сфері стверджують, що найголовніші 3 стовпи в державі, це:
– НеУрядові Організації (НУО) — NGO (non-governmental organization);
– Бізнес — Business;
– Уряд — Government.
З чого випливає, що громадські організації вносять левову частку в розвиток будь-якої країни.
Сфера діяльності НДО в країнах Європи та США охоплює практично всі галузі життя людини — економіку, політику, науку, культуру, освіту. Розгалужена мережа молодіжних, професійних, дитячих, жіночих, ветеранських, релігійних, а також елітарних організацій-клубів, аналітичних центрів або так званих «мозкових центрів» (Think tank) тощо. НДО створюють основу громадянського суспільства, є вирішальним стабілізаційним фактором, гарантом демократичного шляху розвитку. Так звані інституційні інвестори, які не належать ні до державного, ні до комерційного сектору — пенсійні, благодійні фонди, фонди культури, науки тощо, біржі, університети тощо разом зі своїми допоміжними установами забезпечують левову частку світового венчурного капіталу.
НУО можна класифікувати за їх орієнтацією та рівнем діяльності.
Орієнтація
– Що надають благодійну допомогу: часто це виглядає як діяльність згори до низу, за незначної участі або участі бенефіціарів, вони включають НУО, спрямовані на задоволення потреб людей та груп, що знаходяться в неблагополучному положенні.
– Що надають послуги: включає НУО, які надають медичну допомогу (включаючи планування сім’ї) та освіту.
– Що беруть безпосередню участь: сюди відносяться проєкти самодопомоги з місцевою участю у формі грошей, інструментів, землі, матеріалів чи робочої сили.
– Що займаються розширенням прав і можливостей (навчальні): націлені на допомогу бідним людям зрозуміти соціальні, політичні та економічні фактори, що впливають на їхнє життя. А також підвищити їх обізнаність про силу контролю свого життя. При максимальному залученні бенефіціарів НУО є фасилітаторами.
Середовище діяльності організації
– Публічно орієнтовані громадські організації — це популярні ініціативи, які можуть підвищити свідомість міської бідності, допомогти їм зрозуміти своє право на послуги та надати такі послуги.
– Загальноміські громадські організації, до них належать торгово-промислові палати, коаліції бізнесу, етнічні чи освітні групи та громадські організації.
– До оганізацій державного рівня належать організації, асоціації та групи державного рівня. Деякі НУО такого рівня мають коріння від національних та міжнародних НУО.
– До національних НУО належать такі національні організації, що мають декілька осередків або офісів, серед яких можуть бути професійні асоціації та подібні групи. Деякі з них що мають державні чи міські осередки можуть допомагати місцевим НУО.
– Міжнародні НУО варіюються від світських установ, таких як Save the Children, до релігійних груп. Вони можуть фінансувати місцеві НУО, установи та проєкти та реалізовувати проєкти.
Діяльність багатьох українських НДО, в тому числі «мозкових центрів» була б неможливою без підтримки міжнародних донорів, зокрема:
Friedrich Ebert Stiftung,
Konrad Adenauer Foundation,
делегації Європейської Комісії в Україні,
Freedom House,
USAID Agency,
McArthur Foundation,
Міжнародного Фонду «Відродження» (фонд Дж. Сороса),
Фонду Євразія,
Фонду Східна Європа,
C.S.Mott Foundation, Know-How Fund,
World Bank,
Міжнародного Медіа Центру (ММЦ) — Інтерньюз,
Counterpart International,
BST Black Sea Trust,
посольств США, Великої Британії, Нідерландів, Канади тощо.
Перші порівняно великі (до 50 тис. $) гранти від МФВ, Фонду Євразія та Фонду Ч. С. Мотта у 1996 р. одержали такі регіональні РЦ НДО:
– Запорізький обласний благодійний фонд «Центр соціальних та економічних досліджень» (Запоріжжя),
– Ресурсний центр розвитку громадських організацій організацій «Гурт» (Київ),
– Асоціація «Інтеграція до Європейської культури» (Одеса),
– Фонд розвитку громадських організацій «Західноукраїнський ресурсний центр»(Львів),
– Чернівецький обласний фонд громадських ініціатив (Чернівці),
– «Фонд Х’юза» (Донецьк).
Закон України «Про громадські об’єднання» — Закон, який визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань в Україні. Прийнятий Верховною Радою України 22 березня 2012 року, введений в дію з 1 січня 2013 року, одночасно з утратою чинності Законом України «Про об’єднання громадян».
Структура Закону:
Розділ I Загальні засади
Розділ II Утворення та реєстрація громадського об’єднання
Розділ III Права та діяльність громадських об’єднань
Розділ IV Особливості припинення громадських об’єднань
Розділ V Прикінцеві та перехідні положення.
Згідно з Законом, права та обов’язки, встановлені законами України для громадських організацій, поширюються на всі громадські об’єднання. Громадські організації, створені раніше, не потребують перереєстрації. Статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п’яти років (до 2018 року). Спілки громадських організацій (союзи, асоціації, інші об’єднання громадських організацій), створені раніше, визнаються громадськими спілками, утвореними на підставі цього Закону.
Засновниками і учасниками громадських об’єднань відповідно до Закону можуть бути не тільки фізичні особи (як індивідуальні або колективні члени), але і юридичні особи приватного права, крім того Закон скасував обмеження території діяльності громадських об’єднань, і ввів принцип вільного вибору території діяльності[1].

Джерела:
Закон України “Про громадські об’єднання”: основні зміни.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Недержавнаорганізація

https://uk.wikipedia.org/wiki/ЗаконУкраїни«Прогромадські_об’єднання»